Як допомогти дитині у перші дні навчання.

Рекомендації психолога

1) Почати прокидатися всією сім’єю трохи раніше.

2) Зайнятися приємними організаційними справами — перебрати одяг, скласти на полицях книги, навчальні матеріали, канцелярське приладдя.

3) Підготувати робоче місце. Воно особливо важливе під час дистанційного навчання, адже буде прискорювати процес налаштування на роботу. Психолог рекомендує розділити у квартирі чи будинку «домашній» та «робочий» простори школяра. До «робочого» можуть належати стіл, лампа, прапорець, що позначає «робочий простір», постер на стіні.

4) З дитиною, яка відвідує 1–4 класи, підготувати шкільний рюкзак.

5) Готувати руку до письма. Ви можете грати в ігри, де потрібно писати слова, ліпити з тіста чи пластиліну.

ІІ. Дорога до школи та безпека

1) Якщо дитина навчається офлайн і буде ходити до школи сама, пройти кілька разів дорогою до школи.

2) Зафіксувати, де по дорозі є укриття, домовитися про те, що дитина має робити під час сирени, якщо йде з школи, якщо їде у транспорті, як і коли виходить на звʼязок із вами.

3) Якщо є така можливість — зайти до школи.

4) Якщо дитина навчатиметься онлайн — домовитися, що робити вдома під час сирени. Також варто нагадати, як вмикаються додатки, які будуть використовуватися у навчанні.

ІІІ. «Відносини»

1) За можливості зустрітися із класом чи хоч кількома однокласниками на платформі ZOOM.

2) Якщо в молодшій школі система навчання буде не схожа на ту, що була раніше, (наприклад, різні предмети ведуть різні вчителі), важливо дитину попередити про це. Також психолог радить батькам показати дитині фото вчителів, а педагогам — можливо, встигнути зробити збори, щоб діти могли познайомитися.

3) Якщо у вчителів будуть сили та можливість, можна надіслати листа учням, які навчаються за кордоном, — щоб діти відчули, що про них пам’ятають, що вони важливі, і ми чекаємо від них звісток та розповідей.

4) Також педагоги за бажання можуть надіслати листа чи повідомлення у групу Viber/Telegram (можливо, створити таку групу) для всіх дітей класу — з привітанням, неформальним спілкуванням. Це буде важливим і для нових учнів, і для тих, хто навчається у класі давно.

5) Якщо ви знаєте, що у класі є дитина, яка втратила близьких, потрібно бути готовими висловити їй підтримку. 

ІV. Самооцінка та емоції

Ми усі зараз відчуваємо багато емоцій. Можливими наслідками травматизації та хронічного стресу можуть стати відчуття сорому, провини, тривожність, самотність, відчуття неадекватності, неспроможності. 

1) Створити для дітей простір безпеки, поваги та близькості поруч з дорослими.

2) Говорити і давати змогу відчути дітям, що вони здатні вчитися, здатні хоч щось контролювати та створювати у світі, який неможливо проконтролювати і який руйнується.

3) Давати дітям право на помилку, навчати їх ставитися до помилки, як до важливого досвіду на шляху розвитку.

4) Намагатися давати практичні знання 

5) Створити умови для здобуття перемог (пропонувати маленькі знайомі завдання, завдання зі швидким результатом), святкувати «перемоги дня».

6) Детально розповідати про ваші плани та дії, заздалегідь попереджати про зміни. Адже у дітей зараз можуть бути складнощі з перемиканням, адаптацією.

7) Говорити, що ви розумієте, що зараз навчатися складно. Дітям важливо це чути від батьків та вчителів.

8) Відмовитися від стимулювання дитини почуттями сорому і провини. Замість мотивування вони позбавляють сил і стають ще одним травмуючим фактором.

11) Реагувати, якщо під час уроку у дитини змінився настрій, вона заплакала чи повністю втратила контакт з тим, що відбувається.

12) Якщо шкільний день почався з тривоги чи тривога була вночі, важливо зустріти дітей словами емоційної підтримки. 

V. На уроці

1) Вибудовувати з дітьми «рамку безпеки» — правила, які стосуються відносин, навчального процесу, безпеки. 

2) Враховувати, що діти, які пережили досвід травматизації, часто «забувають» правила орфографії (можливо, допоможуть ігри із словами, кросворди, картки).

3) Ставитися з розумінням до складнощів з предметами та знаннями, що пов’язані з просторовою орієнтацією.

У таких випадках вона радить пропонувати дітям активності, де б вони могли створювати 3D-моделі — LEGO, пластилін, оригамі, ліпка, спорт, гра на музичних інструментах.

4) Зважати на те, що травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних понять. Тому зараз дуже важливі наочність та прикладні, конкретні, зрозумілі знання та дії.

5) Враховувати, що навички читання у дітей можуть погіршитися.

6) Ставитися з розумінням до того, що діти під час навчання можуть крутити щось у руках, гойдатися на стільці тощо. Це не відволікання, це їхній спосіб сконцентруватися, «відгальмувати» зайві сигнали і зняти тривогу. Можливо, включити такі рухи-руханки в навчальний процес.

7) Продумати правила використання телефонів під час уроку. За словами психолога, діти звикли вже тримати телефон у руках — це для них символ керованості, контрольованості. Можливо, варто включати додатки в телефонах у процес навчання.

8) Напрацювати практики для повернення дітей до уроку після укриття.

VI. Техніка безпеки:

1) Бути уважними з текстами про смерть, війну, батьків, дім. Важливо слідкувати за реакцією дітей, можливо, замінювати тексти.

2) Не давати практик із заплющеними очима.

3) Перед показом відео на уроці чи заході, передивитися його самостійно, щоб точно знати, чи немає там кадрів з мертвими тілами, кров’ю, звуками сирени та вибухів.

4) Не торкатися дитини без дозволу. Будьте уважні до дистанції в контакті (зараз у нас всіх загострене відчуття дистанції).

5) Зважати на те, що діти та дорослі зараз дуже чутливі до насмішок та оцінки.

6) Враховувати, що діти більш уважні до сигналів сенсорних, невербальних, ніж до наших слів.

7) Ставитися з розумінням до того, що діти можуть перевтомлюватися від навантаження контактами. Потрібно робити паузи, пити воду, коли відчуваємо напругу — робити руханки.

• Втомлена дитина може бути дратівливою, розгубленою, плакати, проявляти агресію.

8) Не просити дихати глибоко, тому що глибоке дихання може провокувати більш сильні емоційні прояви. Дихаємо так, як дихається, намагаючись робити акцент на видоху.

9) Коли ми проживаємо стрес чи травматичний досвід, ми перестаємо відчувати свої потреби. Тому дітям (особливо малюкам) важливо нагадувати пити, їсти, йти до туалету, рухатися.

10) Заздалегідь продумати свою реакцію на ненормативну лексику дітей. Зараз вона легалізована — потрібно одразу вводити правила і домовлятися, що є в вашій спільноті прийнятним.

Джерело: https://learning.ua/blog/202308/yak-dopomohty-dytyni-na-pochatku-navchalnoho-roku-porady-psykholoha-svitlany-roiz/